Розвага "Біда навчить"

Дана розвага....

Сценарій розваги

КЗЛОР «Самбірський педагогічний коледж імені Івана Филипчака»

Тематично - літературний ранок за творчість Лесі Українки

сценарій розваги,

проведеної в молодшій групі «Сонечко»

ДНЗ №15 «Казка»

Підготувала

студентка групи ДО-41

                                                                   Терлецька Катерина Ярославівна

 

   Сцена святково оформлена. В центрі – портрет юної Лесі Українки в обрамленні вишиваних рушників, декоративних віночків з польових квітів.

У фойє розгорнута книжкова виставка творів Лесі Українки та творів живопису юних художників, а також робіт з вишивки, бісеру, пластиліну, соломки, коренепластики тощо.

Звучить мелодія пісні «Стояла я і слухала весну»

(сл. Лесі Українки, муз. Кирила Стеценка)

На сцені – ведучі в українському строї.

Ведуча 1   Добрий ранок, добрий час.

                   Рада бачити всіх вас!

                   Дорогі діти! Сьогодні ми вас познайомимо з творчістю відомої української поетеси Лесі Українки. Розповімо про її життєвий і творчий шлях, про твори, які вона дарувала дітям.

(ілюстрація (фото) поетеси)

Вихователь:

Пахольчишин:  декламує вірш.

                   Мене весна на лузі породила.

Заквітчану у проліски,

Водила вона мене за руку у лани,

На луки дальні, до верби старої,

Розщепленої громом весняним;

Водицею з криниці степової

Щоранку напувала…

Була я вільна і щаслива,

Та  якось вдень, коли скінчилася злива,

Я на отаві дудочку знайшла

Обвітрену, стару. Робітникові

Заграла я й почула дивну мову –

То мова муки людської була…

Так вперше я відчула муку пісні,

яка співцеві сну не принесла.

Яка його будитиме й вестиме,

і сіятиме слово молоде,

Аж поки сам він хащами густими

Пробуджених від сну не поведе…

І я тепер на шлях ступити мушу.

Я поспішаю…

Я до вас іду.

Ведуча 2   За вікном зима. Ось у таку пору, 25 лютого 1871 року, на Волині у місті Звягелі, у родині Косачів, народилася донечка. Сірооку, біляву дівчинку мама називала Лесею.

(звернути увагу на портрет)

                   Це потім вона стане великою поетесою, і її мужній голос пролунає на всю Україну і на весь світ. Леся виростала і мужніла. Усе її цікавило, захоплювало.

Ведуча 1   Зростала Леся у великій дружній родині, де панувала повага й любов одне до одного. У родині було двоє хлопчиків і четверо дівчат.

Ведуча 2   Леся навчалася вдома, завдяки матері, здобула добру освіту. У чотири роки дівчинка навчилася читати. Її улюбленою книгою була «Кобзар» Т. Шевченка.

У будинку, де жила Леся, ставили вистави, влаштовували Шевченківські свята, концерти народної музики.

Ведуча 1   Коли дівчинці було дев’ять років, вона написала свій перший вірш – «Надія».

На сцені Дзіздзюра декламаторка.

Вона читає вірш Лесі Українки «Надія».

                   Ні долі, ні волі у мене нема,

                   Зосталася тільки надія одна:

                   Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

                   Поглянуть іще раз на рідну країну,

Поглянуть іще раз на рідний Дніпро, -

Там жити чи вмерти, мені все одно;

Поглянуть іще раз на степ, могилки,

Востаннє згадати палкії гадки…

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна.

Ведуча 2  Коли Лесі виповнилось тринадцять років, її вірші були вперше надруковані у львівському журналі «Зоря». Редактором журналу був у той час Іван Франко. Порадившись із донькою, мати добирає їй псевдонім: Українка. Відтоді пішли по всьому світу прекрасні поезії, підписані цим гордим і красивим ім’ям – Леся Українка.

                         А зараз послухайте вірші поетеси. Її перший друкований вірш «Конвалія». Конвалія – символ чистоти, вірності, краси. Це вірш про рідну українську природу, про ніч і струмок, про дощик і море, про весну і зиму.

На сцену виходять четверо дітей в українському строї

і по черзі читають вірші.

1.     Вірш «Конвалія»

Вероніка.

                   Росла в гаю конвалія

                   Під дубом високим,

                   Захищалась від негоди

Під віттям широким.

Та недовго повтішалась

Конвалія біла, -

І їй рука чоловіча

Віку вкоротила.

Марія

« Ніч»        То була тиха ніч – чарівниця,

                   Покривалом спокійним, широким

Простелилась вона над селом.

Прокидалась край неба зірниця,

Мов над озером тихим, глибоким

Лебідь сплескував білим крилом.

Ангеліна

«Струмок»         

             З гір на долину

Біжу, стрибаю, рину!

Місточки збиваю,

Всі гатки, всі запруди,

Бо весняна вода,

Як воля молода!

Дам’ян

« Дощик»  Дивлюся ранком –

Вже заволочено серпанком

Сіреньке небо, далі став.

Помалу й дощик накрапа,

І вогким холодком до хати

Зайшов притихлий вітерець.

Сулич

                   Стояла я і слухала весну.

Весна мені багато говорила,

Співала пісню дзвінку, голосну,

То знов таємно – тихо шепотіла.

Була весна весела, щедра, мила,

Промінням грала, сипала квітки.

Вона летіла хутко, мов стокрила,

За нею вслід – співучії пташки.

Уже весняне сонце припікає

Вже й сон-трава перецвітати стала,

Вже з вирію поприлітали гості,

Он жовтими пушинками

Вже плавають на чистім плесі каченята.

 Ведуча 1 До десяти років Леся розвивалася, як і всі діти. Була радісна, весела, любила співати, малювати, вишивати і дуже добре танцювала із братом «козачок».

Танок

Учасники дитячого танцювального колективу

виконують танець «Козачок»

Ведуча 2  У 1911 році, в Грузії, за декілька днів поетеса написала п’єсу «Лісова пісня». Дитячі спогади огортали її душу і виливалися у ніжну музику Лукашевої сопілки, що збудили від сну зеленооку лісову дівчину Мавку.

Звучить колискова пісня «Місяць ясненький»

на слова Лесі Українки, муз. Якова Степового.

Ведуча 1   В дитячий любий вік, в далекім ріднім краю

Я чула казку. Чула раз,

А й досі пам’ятаю.

Кохана сторона моя!

Далекий рідний краю!

Що раз згадаю я тебе,

То й казку цю згадаю!

Казки, перекази, повір’я навівали поетесі чудові рядки про Велета, про Мавку в зорянім вінку, про Лелію, про нерозумного горобчика, якого ніхто не хотів навчити розуму, поки біда його не навчила;

Казка : «Біда навчить»

Ведуча 1  Ніхто не хотів навчити розуму маленького горобчика ні поважна курка, ні мудра сова, ні крук. Багато чого горобчик навчився сам. А ми з вами будемо вчитися читаючи багато віршів, казок та різних цікавих творів.

Ведуча 2   Останні дні свого життя Леся Українка провела в Грузії, де вона лікувалась. У серпні 1913 року в оточенні рідних і друзів поетеса померла. Поховали Лесю Українку в Києві на Байковому кладовищі.

                  Христина   

                               *     *     *

                   Хотіла б я піснею стати

У сюю хвилину ясну,

                   Щоб вільно по світі літати,

                   Щоб вітер розносив луну.

Ведуча 2 Ця мужня українка була і є взірцем служіння рідному народові. Вогонь  пісень Лесі Українки палає уже понад століття.

Ведуча 1  На цьому наш ранок закінчений.

                 Всім присутнім хочемо побажати

                 Щастя, здоров’я, статків і миру,

                 Здійснення мрій і веселого співу.